Фантазія — мати всіх можливостей, де подібно до всіх протилежностей внутрішній і зовнішній світи з’єднуються разом. (С) Карл Густав Юнг.

Отже, що таке пісочна терапія?

Історія методу

Техніка «пісочної терапії» або sandplay (від англ. «гра в піску») виникла і широко використовується сьогодні в рамках аналітичного юнгіанського підходу. У основі лежить техніка активної уяви, запропонована К.Юнгом.

Початком використання пісочного поля у психологічній практиці прийнято вважати кінець 1920-х. Тоді в роботі з дітьми психологи почали використовувати іграшки та мініатюри. Вони намагаються знайти психологічний сенс в ігрових сюжетах та композиціях.

Продовжуючи ці пошуки приблизно в 40-х роках у Швеції Шарлотта Бюлер, використовуючи прийоми роботи з піском у психологічній практиці, розробила свій «тест світу». Інша його назва – «Erica метод». Він досі використовується у Швеції як діагностичний інструмент. Пізніше, на його основі було розроблено новий терапевтичний метод юнгіанської пісочної терапії або sandplay. Він поєднав у собі арт-техніки та техніки ігрової терапії. Його творцем вважається учениця Карла Юнга, швейцарський аналітик Дора Калф. Вона ж стала родоначальницею пісочної терапії як окремого психотерапевтичного спрямування.

Надалі дана техніка набула широкої популярності, і її застосування залишається привабливим для багатьох фахівців. Сьогодні метод пісочної терапії  використовують психологи, педагоги та соціальні працівники для допомоги дітям, дорослим, парам, сім’ям, в індивідуальній та груповій роботі. Метод корисний у психологічному консультуванні, психокорекції, психотерапії та юнгіанському аналізі. Також він ефективний щодо різних проблем та порушень, поєднується з іншими методами та використовується різними школами та напрямками практичної та теоретичної психології.

Як відбувається робота методом sandplay?

Клієнту пропоную збудувати в піску композицію. Для цієї мети в кабінеті психолога присутні один або кілька лотків зі спеціальним очищеним піском, вода та колекція із сотень маленьких іграшок.

Клієнт починає будувати свою картину. Тема картини, як правило, задається писхологом залежно від терапевтичного завдання (наприклад, це може бути картина “Мій світ”, “Моя мрія”, “Герб моєї родини”, “Світ моїх емоцій” тощо). Для побудови картини у пісочному полі можна створити свій ландшафт, насипати гори, викопати траншеї та водойми. Використовується безліч предметів ландшафту: штучна рослинність, каміння, черепашки, огорожі, іграшкові будинки, мости, об’єкти сучасної інфраструктури або неземні об’єкти. У композицію можна включати мініатюрні предмети меблів, начиння, фігурки тварин, людей та казкових істот, сучасні машини та історичні артефакти, а іноді просто дивакуваті маленькі предмети, які клієнт може наділити будь-яким значенням. Колекція іграшок включає все, що є в нашому світі – реальному і уявному, що б ні чим не обмежувати фантазію автора.

В результаті виходить унікальна композиція, яку психолог вивчає разом із клієнтом. Далі картину можна змінювати, удосконалити, доповнювати новими деталями, закопувати чи прибирати якісь фігури. У процесі роботи аналізується символізм обраних образів, їх колір, фактури, розміри, спрямованість та взаємодія в рамках поля, враховується їх співвідношення із загальноприйнятим значенням та особистою, індивідуальною інтерпретацією автора.

Основне завдання такої роботи – встановити психологічний сенс створеного клієнтом, тобто знайти зв’язок між елементами картини та її реальністю, емоціями, спонуканнями, існуючою системою відносин тощо.

Приклади робіт.

1

2

Чому це працює?

Метод пісочної терапії виходить з ідеях Юнга, зокрема і ідеї несвідомого. Торкнуться таких глибинних процесів за допомогою звичайної бесіди складно. Адже заплутані внутрішні змісту психічної реальності людини часто не описати словами. Несвідоме наповнене образами, уривками різного невербального досвіду, які завжди вдається прояснити у форматі «питання-ответ». Та й клієнт сам не завжди розуміє та відстежує ті процеси, які в ньому відбуваються.

Тому пісочні композиції корисно використовувати, коли в раціональному аналізі сіуації утворився глухий кут, і доводи ходять по колу, не приносячи рішення та полегшення.

Психологи вважають, що якщо поставити клієнту тему роботи, і запропонувати створити її у вигляді композиції в пісочному полі, він інтуїтивно вибере саме ті образи та побудує саме ті сюжети, які відображають його справжні внутрішні процеси та переживання щодо заданої теми. Іншими словами, у композиції не може з’явитися нічого випадкового, адже підсвідомість сама підкаже, яку фігуру взяти і що вона робитиме у пісочному полі. Так чи інакше все створене клієнтом матиме психологічний сенс, безпосередньо пов’язаний з тим, що його турбує зараз.

Таким чином, використовуючи проектний матеріал у вигляді поля та іграшок у нас є можливість уявити ситуацію клієнта у більш виразній та наочній формі. Ми отримаємо зрозумілу та відчутну проекцію внутрішнього світу автора композиції.

Далі з нею можна проводити терапевтичну роботу. Психологи вважають, що видозмінюючи свій «іграшковий світ», вносячи до нього щось нове, прибираючи чи руйнуючи старе, клієнт цим проводить аналогічну роботу лише на рівні своєї психічної реальності. Так, після роботи в пісочному полі може пройти психосоматика, зміниться ставлення до питання, з яким велася робота, відвідати інсайд, виявиться вихід у здавалося б безвихідній ситуації тощо. Прикладів результативної роботи у пісочному полі може бути багато.

Для дітей чи для дорослих?

Так, sandplay використовується у роботі з дітьми. Однак він абсолютно успішно застосовується для допомоги дорослим. Нехай вас не вводить в оману ігровий зміст цього методу. Адже справжня його мета – торкнуться у несвідомому, зробити видимим глибинні процеси, витіснені з дорослої та серйозної свідомості, зайнятої вирішенням повсякденних завдань. Несвідоме добре відгукується на метафори, візуальні та тактильні образи та їх алегоричний зміст. Як показує практика, вік тут не перешкода.

3

4

З якими питаннями працює пісочна терапія?

Сектор питань, з якими можна звернутися до пісочного терапевта, надзвичайно великий. Більше того, цей метод легко комбінується з іншими інструментами в роботі психолога, і може бути застосований як додатковий у роботі практично з будь-якою проблемою.

Наприклад, до пісочного терапевта звертаються за необхідності:

• дослідити себе, свій внутрішній світ, своїх емоцій, цілей, прояви чоловічого і жіночого, дослідити свою систему відносин, що склалася, або сімейну історію, і т.п.
• набути внутрішню гармонію та визначеність, навчитися радіти та відпочивати, душевного комфорту та внутрішніх ресурсів; корекції сімейних відносин, відносин у парі, налагодити особисті та сексуальні відносини;
• вирішення питань, пов’язаних із зміною сімейної констеляції: поява ще однієї дитини, переїзд, розлучення, зрада, втрата когось із членів сім’ї, новий батько тощо;
• корекції порушень поведінки у дітей. Наприклад непослух, агресія, злодійство, блазнева поведінка, невпевненість, сором’язливість. Сюди ж – необхідність пошуку контакту з дитиною, відставання у розвитку;
• допомоги в адаптації у новому колективі;
• пошуку роботи чи вибору напряму діяльності;
• робота з цілепокладанням та мотивацією; зняти психосоматичні розлади особистості (наприклад, безсоння, тики, гіпертонія, деякі сексуальні розлади);
• пережити наслідки психотравмуючих ситуацій (наприклад, перенесені операції, аварії, стихійні лиха, насильство);
• зняти страхи, фобії, панічні атаки, тривожність

І це далеко не повний перелік питань, з яким працює цей метод.

Загалом, піскова терапія – це цікаво, пізнавально і результативно у вирішенні питання, з яким ви звертаєтеся. Це завжди новий досвід, новий інсайд щодо самого себе. Обов’язково приходьте і спробуйте!